Новини Вільнянської ОДПІ за 11032015

Електронна копія податкової накладної, отриманої з ЄРПН на запит покупця формує податковий кредит

Покупці -платники ПДВ можуть отримувати з ЄРПН електронні копії податкових накладних/розрахунків коригування, які зареєстровані в ЄРПН їх контрагентами – постачальниками.
Так, якщо платники ПДВ – контрагенти використовують різні програмні ресурси (наприклад одне підприємство використовує «АРМ звіт» а інше «MeDOC»), то з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН.
На цей запит платника йому надсилається повідомлення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі
Податкова накладна, отримана покупцем з ЄРПН, вважається такою, що отримана від постачальника та є підставою для включення сум податку, зазначених у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Зазначена норма передбачена п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Реєстрація в ЄРПН податкових накладних у період тестового режиму

Період з 1 лютого до 1 липня 2015 р. є перехідним (тестовим) періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за спеціальною формулою згідно з п. 200 1.3 ст. 200 1 Податкового кодексу України.
Починаючи з 1 липня 2015 року застосовується система електронного адміністрування ПДВ, згідно якої всі податкові накладні підлягають реєстрації з дотриманням вимог щодо наявності на електронному рахунку відповідної суми.
Зазначена нора передбачена п.35 підр. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Податковий кредит при отриманні послуг від нерезидента на території України

З 1 січня 2015 року змінений порядок визначення дати формування податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента на території України.
Так, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.
Отже, з 01.01.2015 року при отриманні послуг від нерезидента на території України, платник ПДВ формує податковий кредит на дату складання ним податкової накладної за цими операціями, за умови її реєстрації в ЄРПН та включенні до податкових зобов’язань звітного періоду.
Зазначена норма передбачена п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Нарахування ЕСВ, якщо працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати

Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Наприклад: заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи складає 900 грн. Частину місяця працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
Нарахований єдиний внесок за ставкою (умовно) 36,76% – складає 447,74 грн. (1218,00 х 36,76% ),
Утриманий єдиний внесок за ставкою 3,6% – складає 32,40 грн. (900 х 3,6%).
Якщо працівник оформлений на підприємстві за основним місцем роботи та повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то єдиний внесок не нараховується та не утримується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.
Зазначений порядок роз’яснений листом ДФС України від 14.02.15 № 4979/7/99-99-17-03-01-17 “Про застосування норм законодавства”.

Нарахування ЕСВ, якщо фізична особа працює за сумісництвом (неосновне місце роботи)

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Отже, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру. При цьому роботодавець має право отримати від такого сумісника підтвердження про місце основної роботи.
Наприклад: Заробітна плата сумісника в січні 2015 року – 900 грн.
Нарахований єдиний внесок за ставкою (умовно) 36,76%. складає – 330,84 грн (900 х 36,76%),
Утриманий єдиний внесок за ставкою 3,6% складає – у розмірі 32,40 грн. (900 х 3,6%).
Зазначений порядок визначений листом ДФС України від 14.02.15 № 4979/7/99-99-17-03-01-17 “Про застосування норм законодавства”.

Нарахування ЕСВ фізичним особам, які працюють за основним місцем роботи на неповній ставці

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Якщо база нарахування єдиного внеску фізичним особам, які працюють за основним місцем роботи за місяць менша, ніж розмір мінімальної заробітної плати, то база для нарахування визначається як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Отже, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
Наприклад: Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи на 0,75 ставки – 900 грн.
Нарахований єдиний внесок за ставкою (умовно) 36,76% складає – 447,74 грн. (1218 х 36,76%),
Утриманий єдиний внесок за ставкою 3,6% складає – 32,40 грн. (900 х 3,6%.).
Зазначений порядок визначений листом ДФС України від 14.02.15 № 4979/7/99-99-17-03-01-17 “Про застосування норм законодавства”.

Нарахування ЕСВ фізичним особам, які працюють за основним місцем роботи

Якщо заробітна плата за основним місцем роботи (база нарахування єдиного внеску) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.
У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.
При нарахуванні заробітної плати фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Зазначений порядок визначений ст. 8 Закону України від 08.07.10 №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та роз’яснений листом ДФС України від 14.02.15 № 4979/7/99-99-17-03-01-17 “Про застосування норм законодавства”.

Змінено порядок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів

З 1 січня 2015 року змінено порядок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів. Новий порядок застосовується з виплат дивідендів у 2015 року за підсумками попередніх років.
Так, авансовий внесок при виплаті дивідендів розраховується не з усієї суми дивідендів, як було раніше, а із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди.
Зазначене правило застосовується лише у випадку, якщо грошові зобов’язання за відповідний рік погашені.
У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.
Тобто для визначення суми перевищення дивідендів над об’єктом оподаткування з податку на прибуток необхідно, щоб була подана декларація з податку на прибуток за такий рік та повністю погашені податкові зобов’язання, самостійно нараховані платником у такій декларації.
В іншому випадку авансовий внесок з податку на прибуток нараховується на всю суму дивідендів.
Зазначена норма визначена Законом України від 28.12.14 №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”.

Нові форми звітності з ПДВ за лютий 2015 р. та за І квартал 2015 року

Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» внесено зміни, зокрема, до форми податкової декларації з ПДВ, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966.
Наказ № 13 набрав чинності з дня офіційного опублікування – з 30 січня 2015 року (опубліковано в Офіційному віснику України, 2015, № 6).
Отже, з 1 березня 2015 року, починаючи за звітні періоди лютий 2015 року та І квартал 2015 року, податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подаватимуться за формами у редакції Наказу № 13.

Реєстрація платника податку на додану вартість

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками 20, 7, 0 відсотків та звільнені від оподаткування ПДВ, перевищуватиме 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), суб’єкт господарювання зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ у фіскальному органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої груп.
Якщо такі обсяги операцій є меншими або дорівнюють 1 млн. грн., доцільність реєстрації платником ПДВ вирішується такою особою самостійно.
Вищезазначена норма передбачена пунктом 181.1.ст.181 Податкового кодексу України

При здійсненні безготівкових розрахунків РРО не застосовується

Суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю виключно за безготівковим розрахунком через банківські установи, що підтверджено відповідними виписками з банківських рахунків реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовують.
Водночас, якщо суб’єкт господарювання видаватиме товарні чеки, накладні або інші документи, що можуть підтвердити готівковий розрахунок, то у такому випадку необхідно використовувати РРО на загальних підставах.
Зазначена норма передбачена п.1 ст.3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами доповненнями).

Відображення понижуючого коефіцієнта у звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

З 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі –Закон № 77) надано можливість роботодавцям зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема шляхом легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов.
Так, пунктом 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), надається право на застосування понижуючого коефіціента.
Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – Реєстр)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).
Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону № 2464.
Єдиний внесок для роботодавців зменшується, якщо вони відповідатимуть таким умовам:
1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);
2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;
4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату
у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня – 1218,00 гривень,
з 01 грудня – 1378,00 гривень.
Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.
Оскільки на сьогодні вносяться зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), де передбачено відображення понижуючого коефіцієнта роботодавцям, які виявили бажання застосовувати понижуючий коефіцієнт, формування та подання до фіскальних органів за основним місцем обліку звітності здійснюється таким чином.
Таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 454 формується у звичайному режимі. Після заповнення і закриття таблиці 6 додатка 4 необхідно сформувати таблицю 1 додатка 4. При закритих таблицях додатка 4 необхідно вибрати меню «Правка» і зняти позначку заповнення таблиці 1 із таблиці 6 додатка 4 до Порядку № 454.
Далі у відкритій таблиці 1 в меню «Правка» необхідно обов’язково відключити функцію «автоматичний розрахунок».
Суми про нараховану заробітну плату, нарахований і утриманий єдиний внесок повинні бути відображені в таблиці 1 додатка 4 до Порядку № 454, а саме:
у рядку 1 (в т.ч. рядки 1.1 – 1.5) зазначаємо загальну суму нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цівільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
у рядку 2 (в т.ч. рядки 2.1 – 2.5) – суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок.
У рядках згідно з категорією платників, до яких віднесено роботодавця, робимо відповідні коригування:
у рядку 3.1.1 таблиці 1 – рядок 2.1.1 х (36,76 відс.-49,7 відс.) х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.2 – рядок 2.1.2 х 36,3 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.3 – рядок 2.1.3 х 45,96 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.7 – рядок 2.1.7 х 33,2 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.2.1 – рядок 2.2.1 х 34,7 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.2.3 – рядок 2.2.3 х 33,2 відс. х на відповідний коефіцієнт.
Перевіряємо і перераховуємо суми «усього».
Після відправки звіту необхідно повернути позначки на місце.

Визначення об’єкта оподаткування для будівельної фірми, що надає послуги з виконання будівельних робіт, частину з яких виконує субпідрядник

Об’єктом оподаткування будівельної компанії є прибуток від виконання робіт, передбачених договором щодо їх виконання, незалежно від участі посередників у їх виконанні.
Нагадуємо, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Колекс) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

У 2015 році рахунки для сплати єдиного внеску не змінювалися
У 2015 році платники продовжують сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на небюджетні рахунки 3719, відкриті на ім’я органів доходів і зборів, та введені в дію з 01 жовтня 2013 року.
Про відкриття нових рахунків для сплати єдиного внеску буде повідомлено завчасно.
Нагадуємо, 28 грудня 2014р. прийнято Закон України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внес¬ку на загальнообов’язкове державне соціальне страху¬вання».

До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу
Відповідно до п. 11 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Підпунктом 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 визначено, що податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Під строками давності згідно із ст. 102 ПКУ розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Яким чином в Реєстрі платників єдиного податку зазначаються види господарської діяльності спрощенців третьої групи
До Реєстру платників єдиного податку вноситься інформація про види господарської діяльності незалежно від групи платників єдиного податку (відповідно до п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України).
Разом з цим, фізичні особи – підприємці-платники єдиного податку третьої групи, які були зареєстровані та внесені до реєстру платників єдиного податку до 31.12.2014 року, не зобов’язані подавати заяву щодо внесення до реєстру платників єдиного податку відомостей про види господарської діяльності.
Інформація в Реєстрі стосовно ставки єдиного податку, групи та видів господарської діяльності для платників третьої групи буде приведено у відповідність до норм Податкового кодексу України централізовано в автоматичному режимі.

Чи обов’язково нараховувати та сплачувати мінімальний ЄСВ за таких працівників: інвалід – пенсіонер; інвалід, якому за станом здоров’я дозволено працювати 4 години в день
Вимоги щодо нарахування єдиного внеску не менше мінімального розміру не стосуються:
– винагород за договорами цивільно-правового характеру;
– заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;
– заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41%;
– заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску;
– заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
Нагадуємо, що дана норма передбачена Законом України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.

відокремлених підрозділів» приложения ЗП к строке 13 декларации не учитывается.

Чи звільняються від оподаткування профспілкові організації як неприбуткові організації починаючи з 2015 року?

Після внесення змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), починаючи з 01 січня 2015 року, змінено порядок оподаткування неприбуткових організацій.
Підпунктом 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що неприбуткові підприємства, установи та організації – це підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності, передбаченої законодавством.
Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ встановлено, зокрема, що платниками податку на прибуток-резидентами є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:
1) бюджетних установ;
2) громадських об’єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.
З метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр всіх установ та організацій, які зазначені у підпунктах 1 та 2 цього підпункту.
Такі установи та організації не є платниками податку на прибуток лише після їх внесення до Реєстру неприбуткових організацій та установ (далі – Реєстр) контролюючими органами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з положеннями Закону України від 22 березня 2012 року
№ 4572-VI «Про громадські об’єднання» із змінами та доповненнями громадським об’єднанням вважається добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, є громадською організацією.
Відповідно до Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1045) професійною спілкою (профспілкою) вважається добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Отже, професійна спілка, створена відповідно до вимог Закону № 1045, за своїм правовим статусом належить до громадських об’єднань, які мають право скористатися статусом неприбуткової організації відповідно до положень п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.
До внесення змін до Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 № 37, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.02.2013 за № 267/22799, профспілкові організації зі статусом юридичної особи, які станом на 31.12.2014 внесені до Реєстру та відповідають умовам, визначеним п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ (метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій), продовжують використовувати статус неприбутковості та не є платниками податку на прибуток.
Разом з тим повідомляємо, що ті установи та організації, які станом на 31.12.2014 були внесені до Реєстру, повинні подати податковий звіт за 2014 рік за діючими формами в установлений для річного звітного періоду термін – протягом 60 календарних днів по закінченню звітного року, тобто не пізніше 2 березня 2015 року.
За два місяці запорізькі страхувальники сплатили понад 800 мільйонів гривень

Саме таку суму єдиного внеску з початку року суб’єкти господарювання Запорізької області спрямували на соціальну підтримку суспільно вразливих верств населення. Це на 35 мільйонів гривень більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Третину надходжень єдиного соціального внеску забезпечили бюджетні організації регіону – 276,5 млн. грн., що складає 34,5% від загальної суми. Також лідерами зі сплати ЄСВ залишаються підприємства атомної енергетики, машинобудування та електроенергетики.
Загальні середньомісячні надходження по ЄСВ в 2015 році складають понад 401 млн. грн., що на 17,6 млн. грн. (або на 4,6%) більше минулорічних показників.
– Зростання середньомісячних нарахувань пов’язано з додатковими надходженнями ЄСВ від бюджетоформуючих підприємств, з виплатою грошового забезпечення мобілізованим військовослужбовцям та у зв’язку із погашенням боргу підприємством з машинобудівної галузі, – пояснив начальник ГУ ДФС у Запорізькій області Олексій Кавилін.
У середньому за місяць від фізичних осіб-підприємців надходить 18,3 млн. грн., зокрема від підприємців-“спрощенців” – 15 млн.грн. Також частина платників добровільно перераховує кошти до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, від них за два місяці поточного року надійшло близько 700 тис. грн., в середньому 350 тис. грн. за місяць.
– Від своєчасних надходжень єдиного соціального внеску залежить наповнення фондів соціального страхування, а це значить, що громадяни можуть розраховувати на державні соціальні гарантії при безробітті, нещасних випадках, професійних захворюваннях, при нарахуванні пенсійного забезпечення тощо, – зазначив Олексій Кавилін.

Головне управління ДФС у Запорізькій області

На Запоріжжі з початку року оформлено експортно-митних операцій на понад 440 мільйонів доларів

Більшу частину оформлених зовнішньоекономічних операцій займає експорт, загальна сума якого склала майже 326 мільйонів доларів, операцій з імпорту було оформлено на 115 мільйонів доларів.
Основним джерелом надходжень податків і зборів по оформлення[ у Запорізькій митниці ДФС традиційно є митні платежі, що стягуються при ввезенні товарів на митну територію України. За січень-лютий 2015 року до державного бюджету надійшло майже півмільярда гривень.
Здебільшого імпортуються такі категорії товарів, як машини, устаткування та транспорт, метали та вироби з них, продовольчі товари, паливно-енергетичні матеріали, продукція хімічної промисловості.
Як зазначив начальник Запорізької митниці ДФС Олексій Мужев, нині на митному обліку регіону перебувають близько 2-х тисяч суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Найбільшими платниками податків є запорізькі промислові гіганти.
– У нинішній економічній ситуації ми розуміємо, з якими труднощами бізнесу доводиться стикатися, тому одним з основних завдань для Запорізької митниці ДФС є створення сприятливих умов для підприємств, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, – зазначив Олексій Мужев.

Головне управління ДФС у Запорізькій області

Запорізькі оперативники виявили факти ухилення від податків на шестизначні суми

У сфері протидії фіктивному підприємництву за матеріалами співробітників оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області минулого тижня розпочато 2 кримінальних провадження за ч.3 ст.212 КК України.
Так, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах розпочато кримінальне провадження відносно посадових осіб одного з підприємств обласного центру, які в період 2013-2014 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов’язаної з торгівлею різноманітним промисловим обладнанням, ухилились від сплати податків на суму понад 3 млн. 700 тис. гривень, відображаючи у податковій звітності безтоварні операції.
Аналогічне кримінальне правопорушення співробітники оперативного управління виявили вже під час моніторингу податкової звітності та фінансово-господарської діяльності іншого підприємства. Так, посадові особи вказаного суб’єкта господарювання, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, у документах податкової звітності відобразили послуги, які були надані лише на папері. Результатом таких дій стала спроба ухилення від сплати податків у сумі понад 4 млн. 600 тис. гривень.

Головне управління ДФС у Запорізькій області

Податкова міліція припинила безліцензійну торгівлю

Минулого тижня співробітники оперативних підрозділів виявили 2 факти реалізації підакцизних товарів без відповідних дозвільних документів. У результаті з незаконного обігу вилучено алкогольних напоїв на суму 37 тис. гривень.
Усього за тиждень роботи запорізьких оперативників ДФС до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості по 4 кримінальним правопорушенням, у т.ч. 2 – за ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах) та 2 – за іншими статтями.

Головне управління ДФС у Запорізькій області

Що потрібно знати про податковий компроміс?

З 17 січня цього року підприємці можуть скористатися процедурою податкового компромісу. Бізнес має багато запитань щодо практичного застосування цього інструменту. На деякі з них на сторінках нашої газети відповідає заступник начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Руслан Гришко.
– Чи передбачається звільнення від юридичної відповідальності платників податків за іншими статтями Кримінального кодексу, крім ст. 212, у разі застосування процедури податкового компромісу?
– Суть податкового компромісу – це звільнення платників податків від юридичної відповідальності за заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, метою податкового компромісу, перш за все, є звільнення від відповідальності добросовісних платників податків.
Враховуючи положення частини п’ятої статті 212 Кримінального кодексу України, щодо звільнення від кримінальної відповідальності платників податків у разі досягнення процедури податкового компромісу, а також склад злочину передбачений вказаною статтею, який визначається як “завдання шкоди державі, суспільству” ,вважаємо, що інші статті КК України (358, 366 тощо, які є допоміжними при кримінальному провадженні за статтею 212 КК України) не повинні застосовуватись до таких платників податків, оскільки відсутній склад злочину у вигляді нанесення збитків державі. Разом з цим, недобросовісні платники податків, які організовували та створювали злочинні схеми, повинні нести відповідальність відповідно до вимог Кримінального кодексу України.
– При яких строках давності можна застосовувати податковий компроміс?
– Строки давності починають обраховуватись з 01.04.2011 року. Однак, позиція ВАСУ з цього приводу інша.
Строки давності, починають відлік із дня, наступного за останнім днем подання податкової декларації. Норми підрозділу 92 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ не змінюють цього правила. Відповідно до викладеного, уточнюючий розрахунок в порядку податкового компромісу може бути поданий за податкові періоди, щодо яких не минуло 1095 днів з дня, наступного за днем подання податкової декларації за такий період.
При цьому дотримання вимог щодо строків давності необхідно з’ясовувати на момент подання уточнюючого розрахунку з метою досягнення податкового компромісу.
Якщо платником податків у порядку податкового компромісу подано уточнюючий розрахунок за податкові періоди, що добігли кінця до 1 квітня 2014 року, але від дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за такий період минуло понад 1095 днів, у наданні податкового компромісу має бути відмовлено.
Наприклад, платник податків з метою досягнення податкового компромісу подає в січні 2015 року уточнюючий розрахунок із ПДВ за грудень 2011 року. Граничний день подання податкової декларації за грудень 2011 року – 20 січня 2012 року. Відповідно, строки давності за відповідний податковий період починають перебіг 21 січня 2012 року. Отже, останній день, у який платник податків може подати уточнюючий розрахунок у порядку податкового компромісу – 21 січня 2015 року. Після відповідної дати таке право втрачається.
Разом із тим, з цієї ж дати втрачається право контролюючого органу визначити платникові податків грошове зобов’язання з ПДВ.
Таким чином, строки давності в розумінні Перехідних положень Податкового кодексу України застосовуються аналогічно до строків давності, передбачених для подання уточнюючого розрахунку в загальному порядку згідно зі статтею 50 Податкового кодексу України.
– Чи підпадають під дію податкового компромісу факти завищення податкового кредиту або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток, у зв’язку із порушенням порядку ведення податкового обліку, не пов’язаними із здійсненням “ризикових” господарських операцій?
– Пунктом 1 підрозділу 9 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс), передбачено, що податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу.
Таким чином, Закон не робить будь-яких уточнень щодо ризикових операцій або ж порушення порядку ведення платником податків податкового обліку.
Будь-які факти порушення ведення податкового чи бухгалтерського обліку, що призвели до завищення валових витрат чи завищення податкового кредиту, підпадають під дію податкового компромісу.
– Чи може контролюючий орган відмовити платнику податків у застосуванні податкового компромісу на стадії узгодження податкових зобов’язань? Якщо так, то на яких підставах?
– Закон чітко визначає підстави відмови у застосуванні податкового компромісу у процесі оскарження податкового повідомлення-рішення (ППР):
– несплата 5% у встановлені строки (10 днів) суми податкового зобов’язання визначеного у ППР, невідповідність сплаченої суми у розмірі 5% до суми, вказаної у відповідному ППР;
– невідповідність заяви про компроміс по ППР та податкового зобов’язання, щодо якого воно подано.
Про їх нетотожність, крім іншого, свідчить пункт 54.3 ст. 53 ПКУ, згідно з яким контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.
Таким чином, предметом податкового компромісу не можуть бути визначені в податковому повідомленні-рішенні суми від’ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з ПДВ.
– На якому рівні приймається рішення про застосування або незастосування податкового компромісу?
– Рішення про застосування/незастосування податкового компромісу приймається органом ДФС, на обліку в якому знаходиться платник податків.
– Як бути з платниками, які сплатили донараховані зобов’язання по ППР ще до їх узгодження, а потім оскаржили в адміністративному або судовому порядку? Формально такі суми відповідають умовам про податковий компроміс.
– З огляду на те, що платник податків використав право на оскарження ППР, то сума грошового зобов’язання, що перебуває у судовому провадження у справі є неузгодженою і відповідно платник має право на застосування податкового компромісу. При цьому, необхідно враховувати, що за результатами застосування податкового компромісу у платника податків не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання.
– Норми Закону та Методичних рекомендацій не містять положень щодо того, чи може платник податку повторно протягом встановленого терміну (до 17.04.2015 року) звернутись із заявою про податковий компроміс у випадку, коли виникли нові обставини.
– Враховуючи ту обставину, що платник податків має право оскаржити будь-яке ППР з урахуванням строків давності (3 роки) і таке ППР вважається неузгодженим з моменту порушення провадження у справі, останній може повторно звернутись з заявою про застосування процедури податкового компромісу.
Разом з цим, згідно з п.8 підрозділу 9² розділу ХХ Податкового кодексу України після досягнення податкового компромісу такі зобов’язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
– Який порядок досягнення податкового компромісу та відображення при оформленні відповідних матеріалів перевірки за умови подання суб’єктом господарювання Заяви про компроміс по ПДВ та податку на прибуток, у разі, якщо суми податку на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) у складі ПК відображено (наприклад, як аванси 2013 року), проте ще не віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування зазначеного періоду та включатимуться до складу витрат в майбутніх звітних періодах?
– Податковий компроміс може бути розповсюджений виключно на факти заниження податкових зобов’язань, зазначених у вже поданих деклараціях з податку на прибуток та ПДВ. Тому у матеріалах перевірок можуть бути відображені лише ці факти.
– Чи буде застосовуватись податковий компроміс для підприємств, які ліквідуються?
– Закон не передбачає обмежень для окремої категорії платників.
– Чи є підставою для відмови у наданні податкового компромісу подання платником податків уточнюючого розрахунку із визначенням завищення витрат чи податкового кредиту виключно по взаємовідносинам з одним ризиковим контрагентом при наявності у вказаному податковому періоді взаємовідносин з іншими контрагентами, відносно яких є відомості, що вони не виконують обов’язки щодо сплати податків та мають ознаки фіктивності?
– Передбачена Законом процедура податкового компромісу надає право платнику податків подати уточнюючі розрахунки та сплатити 5 відсотків сум занижених податкових зобов’язань по відповідних господарських операціях, які він зазначає у переліку опису операцій, що додається до уточнюючого розрахунку та не передбачає відмови контролюючого органу у досягненні податкового компромісу лише в зв’язку з тим, що платником податків було скориговано податковий кредит та/або по окремих суб’єктах господарювання.

Головне управління ДФС у Запорізькій області

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Опубліковано у Новини Вільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь