Історична довідка Вільнянська

До 1924 р. селище при станції Софіївка, до 1935 р. — селище Софіївка, до 1939 р. — селище Красноармійське, до 1966 р. — селище Червоноармійське, з 1966 р. — місто Вільнянськ. Місто районного підпорядкування, центр району, залізнична станція на лінії Синельникове-1 — Запоріжжя-1. Розташоване у верхів’ях річки Вільнянки, за 25 км від м. Запоріжжя. Через місто пролягає автодорога Донецьк — Запоріжжя. Населення м. Вільнянська (станом на 01.01.2007) бл. 17,5 тис. чол.. Площа — 1324 га.

Тривалий час вважалося, що Софіївка була заснована як поміщицьке село в 1840 р. Проте на сьогодні це твердження викликає певні сумніви. Так, на думку дослідника Ю.Князькова сучасний Вільнянськ утворився від селища Софіївки, яке з’явилося при однойменній залізничні станції в 1873 р. Саме це селище при станції Софіївка в 1924—1935 рр. і вважалося районним центром. Стосовно поміщицького села Софіївки, то воно виникло не у 1840 р., а близько 1810—1816 рр. і тепер, за словами Ю.Князькова, це західна частина села Новоселівки, за кордоном сучасного м. Вільнянська.

Розростанню селища сприяло відкриття руху потягів на лінії Лозова — Синельникове, а також будівництво на станції Софіївка блокгаузів. Німецькі колоністи Классен (очевидно голландець за походженням) і Генріх Нейфельд (Хайнріхь Нойфельд) в останній чверті ХІХ ст. заснували в Софіївці чавунно-ливарний механічний завод з виробництва сільськогосподарських машин: кіньськотягових молотарок (молотилок), буккерів, плугів та ін. В 1891 р. завод Классена перейшов у повну власність Нейфельда. Це стало новою віхою в історії як заводу, так і самої Софіївки. Саме в цей час на заводі Классена — Нейфельда створюються нові цехи, а продукція заводу користується попитом не лише на внутрішньому ринку Російської імперії, але й на зовнішньому світовому ринкові. Завод Классена — Нейфельда неодноразово виборював нагороди на міжнародних конкурсах та виставках.

Зростання обсягів виробництва заводу значно сприяло і економічному розвиткові самої Софіївки. Завдяки промисловому підйому на початку ХХ ст. помітно збільшилася кількість мешканців Софіївки, частина яких працювала на заводі Классена — Нейфельда, що був вже досить великим підприємством з річним об’ємом виробництва в 300—315 тис. крб.

На межі ХІХ — ХХ ст. певні зрушення відбулися в освітній, культурній та духовній сферах життя мешканців селища. В Софіївці діяли церковнопарафіяльна школа, «школа грамоти» при заводі Классена — Нельфельда. В 1894 р. на станції Софіївка було засноване дворічне фабрично-залізничне початкове училище. В ньому готували кваліфікованих робітників для обслуговування Лозово-Севастопольської залізниці. У 1913 році тут навчалося 47 учнів за професіями залізничного обхідника, ремонтника, помічника машиніста. Значна частина випускників цього закладу працювала в Олександрійських майстернях.

В 1902 р. в Софіївці було споруджено Свято-Володимирський собор. Пізніше, за часів радянської влади (1930—1932 рр.) собор був закритий, культовий інвентар вивезено, а розписи забілено. Лише в 1993 р. силами громадськості міста при допомозі місцевої влади собор був повністю реставрований і переданий церковній громаді.

З початком Першої світової війни (1914—1918) та загальної мобілізації, в Софіївці суттєвого занепаду соціально-економічного життя не сталося. Цьому сприяло швидке переорієнтування Нейфельдового заводу. Тепер він для потреб військової армії випускав суто військову продукцію. В липні 1916 р. завод Нейфельда одержав замовлення на виготовлення 10 тис. гранат.

Після повалення самодержавства в Софіївці значно активізувалося громадсько-політичне життя. Навесні 1917 р. тут почали діяти органи Української Центральної ради. Серйозну конкуренцію їм складали більшовики та анархісти Н.Махна. Вплив останнього значно посилився у часи гетьмана Г.Скоропадського. 8 січня 1920 р. Софіївка знову була зайнята загонами Червоної Армії. Проте невдовзі на зміну денікінцям Софіївку опанували врангелівці, яких вдалося вибити лише наприкінці жовтня 1920 р. Четверта спроба встановлення радянської влади цього разу виявилася вже остаточною.

Взимку 1924—1925 рр. Софіївка стала адміністративним центром Софіївського району. Почесним членом Софіївської ради було обрано одного з керівників Радянської України — Власа Чубаря. Незважаючи на роки колективізації, Голодомору та сталінських репресій у часи радянської влади в Софіївці відбувалися і позитивні явища: відновив свою діяльність колишній завод Нейфельда (тепер завод ім. Т. Шевченка), розпочав роботу елеватор, місткістю 1,5 тис. тон зерна тощо. У передвоєнні роки в селищі спорудили кілька двоповерхових будинків, відкрили амбулаторію, дитячі ясла. Діти навчалися в середній та семирічній школах. Працювали районна, заводська та шкільна бібліотеки. З 1 лютого 1935 року почала виходити районна газета «Зоря комуни» (тепер “Дніпровські вогні). Селище Червоноармійське (так перед війною називалася Софіївка) було електрифіковане та радіофіковане.

З початком Великої Вітчизняної війни (1941—1945) для вільнянців розпочалися лихі часи. 6 жовтня 1941 року у Червоноармійське вступили німецькі війська, групи армії «Південь». За майже два роки окупації німці встигли розстріляти кілька десятків місцевих мешканців та замучити 220 радянських військовополонених. 150 молодих вільнянців було відправлено до Німеччини на примусові роботи.

21 вересня 1943 р. Червоноармійське (сучасний Вільнянськ) було визволено радянськими військами Південно-Західного фронту (командуючий — генерал армії Р.Малиновський).

Археологічні знахідки

В межах міста розташовані 2 курганних могильника епохи міді і бронзи.

Географія, структура міста і шляхи сполучення

Вільнянськ розташований в північно-східній частині Запорізької області. Відстань від обласного центру м. Запоріжжя по шосейній дорозі – 18 км. Річка — у 1 км — річище р. Вільнянка (нині — вервечка ставків).

Через місто проходить залізниця, яка ділить його на північну та південну частини.

Місто витягнуте вздовж залізниці з заходу на схід, найбільш розвинута його північна частина.

Вільнянськ має поліцентричну систему обслуговування: старий загальноміський центр, розміщений на перехресті вулиць Леніна і Радянської, підцентр, розміщений по вул. Бочарова в районі багатоповерхової забудови і підцентр, розміщений біля заводу столових виробів (ВАТ ЗіШ).

Залізнична станція Вільнянськ

Залізнична станція Вільнянськ за основним призначенням та характером роботи — вантажна станція. За обсягом роботи відноситься до 3 класу. Виконує пропуск пасажирських поїздів дальнього та міського сполучення, прийом та пропуск вантажних поїздів. Має 6 колій загального користування, до яких прими-кають 5 під’їзних колій. До станції Вільнянськ примикає 3 напрямки: з Синельникового, з Запоріжжя-І, з Запоріжжя-Лівого.

Автобусна станція Вільнянськ

Автобусна станція Вільнянськ знаходиться поряд із залізничною і перебуває на трасі Запоріжжя-Донецьк (Н-15). Забезпечує автомобільне сполучення з селами Вільнянського району та частково — міжміське сполучення (більша частина міжміських автобусів прямують по обїзній дорозі, минаючи м. Вільнянськ)..

Підприємства

Промисловий потенціал міста представлений 11 промисловими підприємствами, найбільші з них: ВАТ “Вільнянський завод імені Шевченка” та його ДП, ТОВ «Ритм», ВАТ «Вільнянський маслозавод», ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Агротехсервіс». На території міста знаходяться дві установи по виконанню покарань — Вільнянська ВК № 20, Софіївська ВК № 55. У структурі промислового виробництва найбільшу вагу займають підприємства машинобудування — 49% (ВАТ «Вільнянський завод ім. Т. Г. Шевченко», установи — ВК 31020, ВК 310/55), хімічної промисловості — 16,4% (ТОВ «Ритм»).

Основні продукції, які виробляються підприємствами, це : столові вироби, комплектуючі до акумуляторних батарей, культурно-побутові товари з пластмаси і металу, вогнегасники, комплектуючі до сільгосподарських машин, масло селянське, комбікорм.

Крім названих підприємств у місті розташований Комбінат хлібопродуктів, Вільнянський КОП по птаховодству, Центр електрозв’язку та районний вузол зв’язку, в 2002 р. встановлено радіомачту українського мобільного зв”язку. В осінньо-зимовий період працюють 5 котелень. Торгова мережа у місті представлена магазинами продовольчих товарів, кіосками.

Мережа підприємств сфери обслуговування представлена 30 магазинами,10 кав’ярнями, 31 кіоском, 2 приватними хлібопекарнями. В місті працює торгівельна мережа по продажу товарів місцевих товаровиробників, що включає 3 магазини: магазин ВАТ”Вільнянський маслозавод”, магазин СП”Алкор”- заводу безалкогольних напоїв, магазин Вільнянської виправної колонії № 20.

Значну роль у забезпеченні споживчими товарами, продуктами харчування відіграють ринки. На території міста діють центральний і вечірній ринки.

Культура і освіта

Церква

В 1990 р. відновив свою роботу Свято-Володимирський храм збудований у 1902 р. Після більшовицької революції 1917 р. і приходу більшовиків до влади у храмі було влаштовано склад. Згодом там відкрили клуб заводу ім. Шевченка, в якому знаходився також однойменний кінотеатр. Споруда храму сьогодні майже повністю реставрована. Храм УПЦ МП діючий і є історичною цінністю та архітектурною прикрасою міста Вільнянська.

Меморіальний комплекс

На території міста знаходиться меморіальний комплекс слави на честь воїнів загиблих у роки Великої вітчизняної війни, та учасників військових подій в Афганістані, пам’ятник жертвам фашизму в Ароновому саду, в 2000 – му році на вул. Бочарова встановлено пам’ятний знак в формі мальтійського хреста на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Меморіал Слави у Вільнянську — це місце, де поховано 773 радянських воїна, в тому числі — Герой радянського Союзу Я. В. Бочаров. Пам’ятник на честь подвигу Я. В. Бочарова — протитанкова гармата — розміщений біля районного краєзнавчого музею. На західній околиці міста — пам’ятник на честь героїчного рейду 25-го танкового корпусу — танк Т-34.

Школи, дошкільні і позашкільні заклади

У місті функціонують 3 загальноосвітні денні школи, навчально виховний комплекс «Світоч».

Загальна кількість дітей які охоплені повною загальною середньою освітою становить 2691 в тому числі:

Навчально виховний комплекс «Світоч» — 746 (із них в гімназії 431).

В школах налічується 100 класів.

Крім того працюють вечірні школи при вільнянській ВК № 20, Софіївській ВК № 55

У місті працює 3 дошкільні дитячі  навчальні заклади.

Інші заклади культури

У місті діє районна бібліотека, будинок  культури, музей.

Парки

Місто добре озеленене, на його території розташовано 2 парки для відпочинку вільнянців. Парк Ювілейний площею 17 га і налічує понад 3,5 тис. різноманітних декоративних порід, та є улюбленим місцем дозвілля та відпочинку мешканців міста.

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki