Новини Вільнянської ОДПІ за 30.09.2015

Податкова соціальна пільга для учасників АТО

Для осіб із статусом учасників бойових дій, що брали участь в антитерористичній операції, Податковим кодексом не передбачено збільшення розміру податкової соціальної пільги.Проте такі платники мають право на застосування податкової соціальної пільги як будь-який інший платник податків за умови дотримання встановлених Кодексом вимог.Нагадаємо, в 2015 році діють наступні показники податкової соціальної пільги :• гранична сума для застосування податкової соціальної пільги – 1710 грн;• звичайна соціальна пільга(100 %) – 609,00 грн;• підвищена соціальна пільга(150 %) – 913,50 грн;• підвищена соціальна пільга(200 %) – 1218,00 грн.(Лист ДФС України від 04.09.2015 р. № 8397/В/99-99-17-03-03-15)

Формування податкового кредиту комунальними підприємствами, що застосовують касовий метод по ПДВ

На дату перерахування комунальним підприємством коштів, отриманих з бюджету в якості субвенції у зв’язку з наданням населенню пільг і субсидій при оплаті комунальних послуг, в рахунок погашення заборгованості перед обленерго за попередні звітні періоди у зв’язку з придбанням електричної енергії, у комунального підприємства виникає право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених обленерго при здійсненні операції з поставки електричної енергії і зареєстрованим в ЕРНН.Відносно податкових накладних, зареєстрованих в ЕРНН з порушенням терміну реєстрації, таке право зберігається у комунального підприємства не більше 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку ( лист ДФС України від 01.09.2015 р. № 18674/6/99-99-19-03-02-15).

На суми лікарняних, які нараховані вже звільненим особам, ЄСВ не нараховується

У разі захворювання працівника, який звільняється за згодою сторін, напередодні звільнення підприємство не має можливості провести з ним остаточний розрахунок. Але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності.Якщо працівник в день звільнення не працював, то вказані суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а значить і платника страхових внесків. Тому на суми лікарняних, які нараховані вже звільненим особам, ЄСВ не нараховується. (Лист ДФС України від 24.02.2015 р. № 3931/6/99-99-17-03-01-15).

Податкові зобов’язання по ПДВ

Суб’єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) і здійснює тільки прийом замовлень на продаж залізничних і авіаційних квитків, прийом грошових коштів за квитки і повернення коштів за невикористані квитки, визначає свої податкові зобов’язання по ПДВ тільки з вартості наданих їм послуг з виконання замовлення на продаж проїзних документів.У податковій накладній, яка складається таким суб’єктом господарювання, відображається вартість наданих послуг у зв’язку з виконанням замовлення, і сума ПДВ з вартості таких послуг.У платника податків, який безпосередньо скористався послугами з перевезення на дату затвердження авансового звіту, виникає право на включення сум ПДВ, сплачених у вартості транспортного квитка, до складу податкового кредиту відповідного періоду.При цьому у разі, якщо такі послуги з перевезення придбані для використання в операціях, які не обкладаються ПДВ, такий платник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з вартості таких послуг і скласти і зареєструвати в ЕРНН податкову накладну не пізніше за останній день звітного періоду (Лист ДФСУ від 01.09.2015 р. № 18663/6/99-99-19-03-02-15).

Для платників ПДВ в зоні АТО не передбачені пільги або особливості відносно реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в СЭА ПДВ.

У загальному порядку до таких платників при порушенні термінів реєстрації в ЕРПН податкових накладних / розрахунків коригування, складених до 1 жовтня 2015 року, не застосовуються штрафи, передбачені пп. 120.1.1 НКУ.Наявність у платника ПДВ сертифікатів ТВП про форс-мажор дає можливість такому платникові звернутися із заявою в контролюючий орган для продовження граничних термінів представлення податкової звітності і зміни термінів сплати податків, зборів(обов’язкових платежів), а також для списання податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили.При цьому наявність у платника податку вказаних сертифікатів не надає підстав здійснювати реєстрацію в ЕРПН податкових накладних / розрахунків коригування за правилами, які відрізняються від правил, визначених в ПКУ і Порядку № 1246. (Лист ДФС України від 16.09.2015 р. № 19769/6/99-99-19-03-02-15).

Чи обов’язково суб’єктам господарювання (в т.ч. платникам єдиного податку), які здійснюють роздрібну торгівлю пивом (в т.ч. виключно пивом), для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями обладнувати місце торгівлі реєстраторами розрахункових операцій?

Абзацом сьомим ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) надано визначення алкогольним напоям, як продуктам, одержаним шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовленим на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені, зокрема, у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД.Згідно зі ст. 1 Закону № 481 пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.З 01.07.2015 пиво віднесено до алкогольних напоїв, що передбачає отримання відповідної ліцензії.Статтею 15 Закону № 481 визначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається за заявою суб’єкта господарювання. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються, зокрема адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.При цьому місце торгівлі – місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, – торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів (ст. 1 Закону № 481).Згідно зі ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить Закону № 481.Таким чином, суб’єктам господарювання для здійснення роздрібної торгівлі пивом(в т.ч. виключно пивом), необхідно отримати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з обов’язковим обладнанням місця торгівлі реєстраторами розрахункових операцій. Законом № 481 та іншими нормативними актами не передбачено отримання окремої ліцензії на роздрібну торгівлю пивом, у разі наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, при розрахунках готівкою зобов’язані застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або використовувати книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок у випадках, передбачених чинним законодавством.

Чи необхідно суб’єктам господарювання, які здійснюють торгівлю виключно пивом, отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, якщо діяльність з продажу пива здійснюється в кіосках, палатках, павільйонах, приміщеннях контейнерного типу тощо?

З 01.07.2015 підлягає ліцензуванню діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв. Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 зі змінами та доповненнями (далі – Правила) та поширюються на всіх суб’єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства (п. 3 Правил).При цьому роздрібна торгівля алкогольними напоями (в т.ч. пивом з 01.07.2015) здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства. (п. 2 Правил).В свою чергу абзацом чотирнадцятим ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями в редакції, чинній з 01.07.2015, (далі – Закон № 481) визначено, що місце торгівлі – місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, – торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.Суб’єктам господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю виключно пивом, з 01.07.2015 необхідно отримати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Така діяльність повинна здійснюватися виключно у торговельних приміщеннях (будівлях), без обмеження торговельної площі, обладнаних відповідно до вимог законодавства з обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, при розрахунках готівкою зобов’язані застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або використовувати книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок у випадках, передбачених чинним законодавством.

Яка податкова звітність отримує ознаку «Історія подання» та у які терміни подається «звітна», «нова звітна» податкова декларація і уточнюючий розрахунок?

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.Відповідно до п. 4.10 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516 зі змінами, у випадку, якщо після подачі декларації (незалежно від способу подачі) за звітний період платник податків подає нову декларацію із виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, передбачені п. 50.1 ст. 50 ПКУ, не застосовуються.Така декларація заноситься до бази даних адресата звітності з ознакою «звітна нова» (якщо це передбачено формою) та «звітна» (якщо інше не передбачено формою), а надана раніше звітність отримує ознаку «Історія подання». Податкова декларація, крім випадків, передбачених ПКУ, подається за відповідний базовий звітний (податковий) період. Нова звітна декларація подається платником податків до граничного терміну подання податкової звітності, у разі подання звітної декларації. При виправленні показників поданої податкової декларації після граничного терміну подання податкової звітності платник податку (з урахуванням строків давності) подає уточнюючий розрахунок.

Оподаткування доходів громадян

Чи звільняються фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку, які перебувають на обліку в Донецькій та Луганській областях, від сплати авансових внесків з єдиного податку на час проведення антитерористичної операції?

Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Відповідно до Податкового кодексу податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.Так, згідно з Податковим кодексом платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.Таким чином, тимчасове звільнення від сплати податків суб’єктами господарювання, які здійснювали діяльність на території збройного протистояння, можливе лише шляхом внесення змін до чинного законодавства.Що стосується законодавчих змін, то право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президенту України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.Разом з тим, платники податків, у яких у зв’язку з проведенням заходів з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України існує ймовірність несвоєчасної сплати податків або відсутня можливість їх сплати, мають право на отримання відстрочення таких грошових зобов’язань (податкового боргу). Перелік обставин, що є підставами для відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу), та підтверджуючих ці обставини документів, наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235. Крім того, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), може бути списаний як безнадійний. Для цього платник податків повинен звернутися до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою. У такій заяві повинно бути зазначено суми податків та зборів, що підлягають списанню. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577.Міністерство доходів і зборів України листом від 07.07.2014 № 16042/7/99-99-19-03-02-17 надало роз’яснення про перенесення граничних строків подання податкової декларації та незастосування штрафних санкцій протягом таких строків.Зокрема, що платники Донецької та Луганської областей можуть звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням із заявою про продовження граничних термінів подання податкової звітності у зв’язку з неможливістю подання такої звітності внаслідок дії обставин непереборної сили. Заява подається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення дії таких обставин, у довільній формі зі стислим та чітким обґрунтуванням підстав з документальним підтвердженням. Останнє, у свою чергу, надається Торгово-промисловою палатою України на відповідне звернення платника. Звертаємо увагу, що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей платників податків із деяких територій, які знаходяться в стані збройного конфлікту, тимчасово обслуговуватимуть в інших територіальних контролюючих органах зазначених областей. Інформація щодо простою у деяких територіальних контролюючих органах та зміни місця обслуговування платників постійно оновлюється на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/baneryi/informatsiya-dlya-shodu-ukraini).

Як подавати звітність та сплачувати податки у разі призову фізичної особи – підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, на військову службу під час мобілізації, на особливий період?

Відповідно до Податкового кодексу України фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються, зокрема від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку. Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Кодексом.Що стосується єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, то відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), то платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до фіскального органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до Закону № 2464 під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями. Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи – підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до фіскального органу фізичною особою – підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа – підприємець перебуває на лікуванні або реабілітації у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування або реабілітації. Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої ст. 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа. Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою – підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа – підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи – підприємця. Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи – підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою – підприємцем без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464.

Чи повинен приватний підприємець – платник єдиного податку другої групи, який не має найманих працівників, сплачувати авансові внески під час перебування на лікарняному?

Відповідно до Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний період квартал, рік, але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами доходів і зборів на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Разом з тим, платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку за період хвороби, підтвердженої копією листка непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Інформація про терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі. При цьому Податковим кодексом визначено, що суми єдиного податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Тобто платник єдиного податку другої групи, який не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку за період хвороби за умови подання таким платником до органу доходів і зборів заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності з доданням копії листка непрацездатності.При цьому якщо платник єдиного податку хворів більше 30 календарних днів і хвороба розпочалась до 20 числа місяця та закінчилась у наступних місяцях, то платник звільняється від сплати єдиного податку лише за календарний місяць, в якому почав хворіти, а за календарний місяць, в якому відповідно до листка непрацездатності хвороба закінчилась, сплачує єдиний податок відповідно до норм Податкового кодексу.

Чи передбачені пільги зі сплати транспортного податку?

Податковий кодекс України визначає коло платників транспортного податку, порядок його сплати, в тому числі базу та об’єкт оподаткування. Однак, вказана стаття не містить норм щодо можливості застосування платниками податків пільг зі сплати транспортного податку.Податковим кодексом визначено, що місцеві ради обов’язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку. Проте, не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.Таким чином, Податковим кодексом пільги зі сплати транспортного податку не передбачені.

Опубліковано у Новини Вільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь