Новини Вільнянської ОДПІ за 25.02.2015

Строки використаня та застосування РРО
Суб’єкти господарювання при продажу товарів у мережі Інтернет, у тому числі ФОП – платники єдиного податку 2 та 3 груп (починаючи із визначеного Податковим кодексом для кожної групи терміну), повинні застосовувати РРО та видавати покупцю розрахунковий документ встановленої форми;РРО мають застосовуватись при здійсненні операцій з купівлі-продажу інвалюти, а також операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу, в тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (з обов’язковим дотриманням вимог ст. 3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);з 1 січня 2015 року дозволяється первинна реєстрація лише РРО, які створюють контрольну стрічку в електронній формі, та електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг), РРО з купівлі-продажу інвалюти;дозволяється до 1 січня 2016 року використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів;тимчасово до 1 липня 2015 року суб’єкти господарювання звільняються від санкцій за порушення вимог Закону при наданні послуг у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні операцій з купівлі-продажу інвалюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Нацбанку, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу; при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).
Підприємства сфери послуг повинні застосовувати РРО
З 1 січня 2015 року підприємствам, які здійснюють діяльність у сфері послуг за готівкові кошти необхідно проводити оплату за надані послуги через реєстратори розрахункових операцій (РРО). Такі РРО мають бути переведені у фіскальний режим, що передбачає роздрукування відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій (РРО повинні забезпечувати надання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків).Разом з тим, до 1 липня 2015 року для підприємств сфери послуг передбачено перехідний період. Так, тимчасово до 1 липня 2015 року такі суб’єкти господарювання звільняються від санкцій у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів.Вимога щодо застосування РРО в сфері послуг передбачена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 №71-VIII.

Про застосування норм законодавства
Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” (далі – Закон N 77), яким, зокрема, внесено зміни до статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон N 2464), повідомляє.Роботодавці нараховують єдиний внесок на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (ст. 7 Закону N 2464).Статтею 8 Закону N 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 Закону N 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які працюють за сумісництвом (неосновне місце роботи)
Законом N 2464 передбачено, що основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника.Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 N 43, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.93 за N 76 (далі – Положення), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.Робота за сумісництвом в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за N 110 (далі – Інструкція).Оскільки трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а період роботи за сумісництвом вноситься до неї за бажанням працівника, то його основним місцем роботи вважається місце роботи, де такий працівник працює на підставі укладеного трудового договору та де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої заноситься відповідний запис про роботу.Враховуючи зазначене, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру. При цьому роботодавець має право отримати від такого працівника (сумісника) підтвердження про місце основної роботи.Пунктом 2.7 Інструкції передбачено, що у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.Додатково повідомляємо, що перелік робіт, які не є сумісництвом, визначено у додатку до Положення.Приклад: нарахування та утримання єдиного внеску із зарплати особи, яка працює за сумісництвом (неосновне місце роботи).Умова:Заробітна плата сумісника в січні 2015 року – 1100,00 грн.Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 404,36 грн. (1100,00 х 36,76 відс.),утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. у розмірі 39,60 грн. (1100,00 х 3,6 відс.).
Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які працюють за основним місцем роботи на 0,75 ставки (умовно), де заробітна плата складає менше мінімальної (1000,00 грн.)
Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.Якщо база нарахування єдиного внеску за місяць менша, ніж розмір мінімальної заробітної плати, то база для нарахування визначається як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.Отже, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).Приклад: нарахування та утримання єдиного внеску із зарплати особи, яка працює на підприємстві на 0,75 ставки (основне місце роботи), заробітна плата – 1000 грн.Умова:Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи на 0,75 ставки – 1000,00 грн.Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 447,74 грн. (1218,00 х 36,76 відс.),утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. в розмірі 36,0 грн. (1000,00 х 3,6 відс.).
Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які працюють за суміщенням професій (посад)
Відповідно до статті 105 КЗпП працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.Отже, суміщення професій (посад) – це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, визначеної трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу за основною роботою на одному і тому самому підприємстві, установі, організації за згодою працівника, якщо це економічно доцільно та не призводить до погіршення якості виконуваних обов’язків.Слід відрізняти умови роботи за сумісництвом та суміщення професій (посад). Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення або сумісництво неможливо.Питання суміщення посад регламентується порядком тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, у частині, що не суперечить чинному законодавству.Також є чинними порядок та умови суміщення професій (посад), затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року N 1145, пунктом 15 яких визначено, що на керівників підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб і їх заступників дія цієї постанови не поширюється, тобто доплати за суміщення їм не встановлюються.Отже, для працівників, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою), це є основним місцем роботи.Відповідно, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.Приклад 1: працівник працює на підприємстві на 0,75 ставки (основне місце роботи). На цьому підприємстві він також виконує обов’язки за суміщенням на 0,25 ставки.Умова:Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи на 0,75 ставки – 913,50 грн., за суміщенням на 0,25 ставки – 325,0 грн. (сумарно нараховано 1238,50 грн.) Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 455,27 грн. (1238,50 х 36,76 відс.),утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. в розмірі 44,59 грн. (1238,50 х 3,6 відс.).Приклад 2: працівник працює на підприємстві на 0,5 ставки (основне місце роботи). На цьому підприємстві він також виконує обов’язки за суміщенням на 0,25 ставки.Умова:Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи на 0,5 ставки – 675,0 грн., за суміщенням на 0,25 ставки – 325,0 грн. (сумарно нараховано 1000,0 грн.)Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 447,74 грн. (1218,00 х 36,76 відс.),утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. в розмірі 36,0 грн. (1000,00 х 3,6 відс.).
Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які частину місяця або повний місяць перебували у відпустці без збереження заробітної плати
Законом України від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон N 504) передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустка без збереження заробітної плати.Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону N 504.Відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:що надаються в обов’язковому порядку у випадках, передбачених законодавством (ст. 25 Закону N 504);за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону N 504).У першому випадку роботодавець зобов’язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому – роботодавець має право вибору.Статтею 26 Закону N 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися у зв’язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Роботодавцю та працівнику необхідно дійти до згоди щодо можливості надання та тривалості такої відпустки. Тобто одного бажання працівника не є достатньо. Перелік підстав для надання такої відпустки законодавством не визначено, тому рішення залежить від роботодавця (беруться до уваги конкретні обставини).Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.Додатково повідомляємо, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, є порушенням законодавства про працю, і роботодавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.Приклад 1: працівник працює на підприємстві за основним місцем роботи неповний місяць, оскільки частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати.Умова:Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи складає 1100 грн. (неповний місяць).Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 447,74 грн. (1218,00 х 36,76 відс.),утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. в розмірі 39,60 грн. (1100,00 х 3,6 відс.).Приклад 2: працівник оформлений на підприємстві за основним місцем роботи та повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.У такому разі єдиний внесок не нараховується та не утримується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.
Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які частину місяця або повний місяць у зв’язку з хворобою (тимчасовою непрацездатністю) перебували на лікарняному
Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мають особи, які є застрахованими в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.Пунктом 1.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 N 455 (далі – Інструкція N 455), передбачено, що листок непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.Порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією N 455.Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності (лікарняного) оплачуються за рахунок роботодавця. Лікарняні за всі наступні дні оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (допомога по тимчасовій непрацездатності).Обов’язок нарахування єдиного внеску з мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи також передбачено і у разі, коли працівник працював неповний місяць (перебував на лікарняному, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами):для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати;для працівника (за основним місцем роботи), який перебував на лікарняному повний місяць (наприклад, з 01.01.2015 по 31.01.2015), у якому сума нарахованого лікарняного менше за мінімальний розмір заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої відповідно до статті 8 Закону N 2464 (1218,00 х 33,2 відс.);для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою. Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.Крім цього, вимоги щодо нарахування єдиного внеску не менше мінімального розміру не стосуються:винагород за договорами цивільно-правового характеру;заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41 відс.;заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,3 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску;заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,5 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Податок на додану вартість
Особливості формування податкового кредиту
ДФС повідомляє про окремі особливості формування податкового кредиту, з урахуванням норм Податкового кодексу, які набрали чинності з 1 січня 2015 року, та зазначає наступне:загальне правило формування податкового кредиту, встановлене п. 198.1 ст. 198 розд. V Кодексу, залишилося без змін;починаючи з 1 січня 2015 року, при отриманні платником податку послуг від нерезидента на митній території України, платник податку отримує право на податковий кредит за такими операціями на дату складання ним податкової накладної за цими операціями, за умови її реєстрації в ЄРПН та включенні до податкових зобов’язань звітного періоду. При цьому податкові накладні, складені за такими операціями у січні 2015 року, у яких сума податку не перевищує 10 тис. грн., включаються до податкового кредиту незалежно від того, зареєстрована така податкова накладна в ЄРПН, чи ні;з 1 січня 2015 року із Кодексу виключено норму, яка надавала право платникам податку у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі заяви зі скаргою на такого постачальника. Отже, грудень (IV квартал) 2014 року – останні звітні періоди, протягом яких платники податку мали право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, нараховану/сплачену покупцем на підставі заяви зі скаргою на постачальника;з 1 січня 2015 року запроваджена норма, яка дозволяє сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням встановленого терміну реєстрації;починаючи з 1 січня 2015 року у випадку допущення помилки в реквізитах податкової накладної, складеної як до 1 січня 2015 року, так і після зазначеної дати, платник податків на дату виявлення зазначеної помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У цьому випадку графи з 1 по 13 розрахунку коригування не заповнюються (залишаються пустими). (Лист ДФСУ від 17.02.2015 N 5292/7/99-99-19-03-02-17)

Нужно ли в налоговой накладной, выписанной по ежедневным итогам операций, указывать код товара согласно УКТ ВЭД при поставке подакцизных и импортированных товаров?
В такой налоговой накладной в случае осуществления поставки товаров/услуг за наличный расчет конечному потребителю (который не является плательщиком НДС) суммы расчетов по кассовым чекам, напечатанным в течение дня, и суммы НДС по таким расчетам указываются общей суммой, которая соответствует фактической сумме выручки и сумме НДС, отраженной в Z-отчете.При этом, поскольку кассовые чеки содержат информацию об ассортименте товаров, приобретенных покупателями, налогоплательщик имеет возможность сгруппировать в такой налоговой накладной в графе 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» товары по группам, которые соответствуют определенному коду УКТ ВЭД.Следовательно, в графе 4 налоговой накладной, составленной по ежедневным итогам операций, при продаже подакцизных и импортированных товаров указываются их коды согласно УКТ ВЭД.
З 1 лютого 2015 року всі податкові накладні підлягають реєстрації в ЄРПН
Податкові накладні, складені платником податків у січні 2015 року та сума податку на додану вартість в яких становить менше ніж 10 тис. грн. (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) можуть бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за бажанням платника податку.З 1 лютого 2015 року всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/ розрахунку коригування підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.Зазначена норма передбачена Законом України від 28.12.14 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015р.
Анулювання реестрації платником ПДВ, якщо обсяг операцій не перевищує 1 млн. грн.
Платники ПДВ, у яких станом на 01.01.2015 року обсяг оподатковуваних ПДВ операцій за останні 12 календарних місяців не перевищує 1 млн. грн., мають право анулювати реєстрацію платника ПДВ.Анулювання такої реєстрації здійснюється за заявою платника податку.Крім того, у разі анулювання реєстрації як платника ПДВ, необхідно визначити податкові зобов’язання по товарах/послугах, необоротних активах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку.Така норма передбачена пунктом 181.1 статті 181 та 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.
Подання податкової декларації з ПДВ у межах податкового компромісу
До затвердження окремої форми уточнюючого розрахунку платникам ПДВ для застосування податкового компромісу необхідно застосовувати форму уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, затверджену наказом МФУ від 23.09.14 №966. У його заголовній частині у графі 2, призначеній для відмітки про подання уточнюючого розрахунку як окремого документа, проставляється помітка “ПК”. Аналогічна помітка проставляється і в крайній правій графі рядка 0110 “Загальна”.Подання уточнюючих розрахунків з ПДВ обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.Платник подає окремий уточнюючий розрахунок з ПДВ за кожний окремий звітний період.У результаті проведеного уточнення має бути збільшення податкових зобов’язань з ПДВ (позитивне значення графи 6 рядка 9 розділу I уточнюючого розрахунку з ПДВ) та/або зменшення податкового кредиту з ПДВ (від’ємне значення графи 6 рядка 17 розділу II уточнюючого розрахунку з ПДВ) та збільшення сум податку до сплати в бюджет (рядки 18 та 25 уточнюючого розрахунку з ПДВ) порівняно з попередньо поданою податковою звітністю за відповідні періоди.При цьому в графі 6 рядка 25 уточнюючого розрахунку зазначається не вся сума заниженого податкового зобов’язання з ПДВ, а лише 5% такої суми ((графа 4 уточнюючого розрахунку з ПДВ – графа 5 уточнюючого розрахунку з ПДВ) x 5%).Показники уточнюючих розрахунків з ПДВ з метою застосування податкового компромісу не переносяться до податкової звітності з ПДВ за звітний період, в якому такі розрахунки подані, а відображаються в особових рахунках платника податків.Механізм застосування податкового компромісу визначений наказом ДФС України від 17.01.15 №13 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
З 1 січня встановлено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб
Від сплати земельного податку (відповідно до п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України) звільняються :- санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;- громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці та за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;- бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.Крім того, протягом дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2018 року, резиденти – суб’єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати земельного податку.Нагадуємо, зазначені пільги встановлено Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015.
Хто є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Це, відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст.266 ПКУ визначено платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (дане роз’яснення у категорії 106.01).
За якою формою юридичні особи подають декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році
Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.Пунктом 9 розд. IV Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71) доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності Закону забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.З метою забезпечення виконання Закону № 71 до затвердження форми податкової звітності платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – юридичним особам пропонується до 20 лютого 2015 року задекларувати об’єкти оподаткування використовуючи форму Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 01.07.2014 № 735.У разі наявності у платника податку об’єктів нежитлової нерухомості в колонці 2 «Тип об’єкта житлової нерухомості» зазначається значення «3 – інше», при цьому в колонці 3 «Загальна площа об’єкта житлової нерухомості» необхідно вказувати загальну площу об’єкта нежитлової нерухомості.
Акцизний податок
Чи потрібно подавати декларацію з акцизного податку у разі відсутності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією?
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Податковим кодексом України (далі – Кодекс) звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.Платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 1 ст. 49 Кодексу).Отже, якщо платник здійснює діяльність, яка не ліцензується, тобто у нього відсутні діючі (в т.ч. призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією та у звітному періоді у такого платника не виникли об’єкти оподаткування, або не появились показники, що підлягають декларуванню, платник у такому звітному періоді нормами Кодексу не зобов’язаний подавати Декларацію з акцизного податку.
Дата виникнення податкових зобов’язання з акцизного податку
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо:- підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у ст. 225 та ст. 229 Податкового кодексу України (далі –ПКУ) (п. 216.1 ст. 216 ПКУ);- зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. При цьому втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити (п. 216.2 ст. 216 ПКУ);- ввезених підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках (п. 216.4 ст. 216 ПКУ);- переданих підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, – дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі (п. 216.5 ст. 216 ПКУ);- використаних підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб – дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції) (п. 216.6 ст. 216 ПКУ);- реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – є дата надходження оплати за проданий товар. (п. 216.9 ст. 216 ПКУ);- постачання електроенергії є дата підписання акту прийому-передачі електроенергії (п. 216.10 ст. 216 ПКУ);- переобладнаного вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу внутрішніх справ України для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу. (п. 216.11 ст. 216 ПКУ).Нагадуємо, дату виникнення податкових зобов’язань з акцизного податку визначено ст. 216 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Відображення акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в Книгах обліку доходів і витрат
Фізичні особи – підприємці зобов’язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо походження товару (відповідно до п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України).Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом від 16.09.2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення” (далі – Порядок), який зареєстрований Міністерством юстиції України від 1 жовтня 2013 року №1686/24218.У Порядку ведення книги обліку доходів і витрат не передбачено зазначення інформації сум акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.Що стосується фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування то не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи фізичні особи – підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємкостях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).Враховуючи зазначене, відображення акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в Книгах обліку доходів і витрат законодавством не передбачено.
До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу?
Відповідно до п. 11 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.Підпунктом 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 визначено, що податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.Під строками давності згідно із ст. 102 ПКУ розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.
Продаж основних засобів юридичними особами-платниками єдиного податку ІІІ групи

З 1 січня 2015 року змінився порядок визначення доходів платників єдиного податку – юридичних осіб третьої групи при продажу основних засобів. Так, у разі продажу основних засобів з 01.01.2015 доходом вважається вся сума коштів, отримана від такого продажу.Якщо основні засоби продано після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.Зазначена норма передбачена п.292.2 ст.292 Податкового кодексу України.
Про інформування фіскальних органів роботодавцями про прийняття працівників на роботу
Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску, до прийняття відповідного порядку, вважається «повідомленням», яке подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника з зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками.При цьому окремо при кожному прийнятті працівника на роботу, титульний аркуш з таблицею 5 додатка 4 до Порядку не подається

Податок на прибуток
Подання декларації платниками податку на прибуток за 2014 рік
У 2015 році платникам податку на прибуток податкові декларації за звітний 2014 рік слід подавати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а саме не пізніше 02 березня 2015 року.Якщо платник податку на прибуток подавав податкові декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя, 9 місяців 2014 року, то річну податкову декларацію слід подати протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а саме не пізніше 9 лютого 2015 року.Строк подання декларації з податку на прибуток починаючи з декларації за 2015 рік – до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.Зазначені норми передбачені положеннями пункту 49.18 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
Змінено порядок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів
З 1 січня 2015 року змінено порядок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів. Новий порядок застосовується з виплат дивідендів у 2015 року за підсумками попередніх років.Так, авансовий внесок при виплаті дивідендів розраховується не з усієї суми дивідендів, як було раніше, а із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди. Зазначене правило застосовується лише у випадку, якщо грошові зобов’язання за відповідний рік погашені.У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.Тобто для визначення суми перевищення дивідендів над об’єктом оподаткування з податку на прибуток необхідно, щоб була подана декларація з податку на прибуток за такий рік та повністю погашені податкові зобов’язання, самостійно нараховані платником у такій декларації. В іншому випадку авансовий внесок з податку на прибуток нараховується на всю суму дивідендів.Зазначена норма визначена Законом України від 28.12.14 №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”.
Сплата авансових внесків платниками податку на прибуток у 2015 – 2016 роках
Платники податку на прибуток підприємства, у яких дохід за 2014 рік дорівнює або перевищує 10 млн. грн. сплачують авансові внески з податку на прибуток у наступних розмірах:- у січні-лютому 2015 року – у розмірі 1/12 суми податку на прибуток за 2013 рік;-у березні-грудні 2015 року – у розмірі 1/12 податку на прибуток за 2014 рік;- у січні-травні 2016 року – у розмірі 1/12 податку на прибуток за 2014 рік.З червня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток сплачуються якщо річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік дорівнює або перевищує 20 млн. грн. (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових організацій).Дванадцятимісячний період починатиметься з червня і триватиме по травень наступного року. Зазначені зміни передбачені Законом України від 28.12.14 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Фінансова звітність платників податку на прибуток
Платники податку на прибуток подають разом з податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств).Платники податку на прибуток – малі підприємства подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність.Отже платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали квартальну фінансову звітність, яка включає:баланс; звіт про фінансові результати.До податкової декларації за рік платники подають річну фінансову звітність, яка включає:баланс, -звіт про фінансові результати, -звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал; примітки до звітів.Платники податку на прибуток — малі підприємства подають разом із річною податковою декларацією скорочену за показниками фінансову звітність у складі:- балансу; – звіту про фінансові результати.Зазначена норма передбачена п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.
Подання податкової декларації з податку на прибуток у межах податкового компромісу
До затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник може подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.Уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу здійснюється виключно шляхом подачі окремої уточнюючої декларації, а не у складі звітної декларації.Для цього, у заголовній частині податкової декларації необхідно під словом “Уточнююча” доповнити словами “Податковий компроміс” та зліва від них проставити відмітку, наприклад, “X”. У разі, якщо заниження податкових зобов’язань пов’язане із зміною показників витрат, які відображаються у додатках до декларації, така окрема уточнююча декларація подається разом з такими додатками.5% від суми заниженого податкового зобов’язання відображається в уточнюючій податковій декларації (затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.13 №872), у рядку 24 таблиці “Самостійне виправлення помилок”.Механізм застосування податкового компромісу визначений наказом ДФС України від 17.01.15 №13 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
Як платникам податку на прибуток сплачувати щомісячні авансові внески у 2015 році
Сплата щомісячних авансових внесків у січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 року здійснюється платниками податків, у яких річний дохід за 2014 рік перевищує 10 мільйонів гривень.Сплата щомісячних авансових внесків здійснються у таких розмірах:- у січні – лютому 2015 року – у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2013 рік, – у березні 2015 року – травні 2016 року – у розмірі у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2014 рік,Зазначений порядок сплати авансових платежів встановлений п.57.1 ст. 57 та п.9 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Опубліковано у Новини Вільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь